ЕКСКЛЮЗИВ Таємниці та легенди Дніпра: прогулянка історичними місцями

До Дня краєзнавства журналісти «Наше місто» вирушили у коротку мандрівку Дніпром, щоб згадати маловідомі факти, легенди та символи міста. Де був один із найрозкішніших готелів Катеринослава, чому лев у парку Шевченка став оберегом студентів, а також яку таємницю ховають гноми на фасаді старого будинку.

Перша локація – мистецька будівля на Воскресенській. На початку ХХ століття на вулиці Воскресенській з’явилася справжня перлина архітектури – триповерхова мистецька будівля, відома сьогодні як пам’ятка архітектурного значення. Спершу тут діяв клуб громадського зібрання, а з 1912 року – готель “Лондон” один із найфешенебельніших у місті, де номер коштував від півтора до 12 рублів. Після революції архітектор Марк Шнієрсон добудував четвертий поверх.

“Цю будівлю зводив інженер Ілля Бродський – той самий, якому Дніпро завдячує появою першої каналізації. Архітектором ймовірно був Дітріх Тіссен. Один із найцікавіших елементів фасаду – барельєф композитора Бетховена на другому поверсі. Існує красива легенда: скульптор увіковічнив кохану Бетховена, яка йому відмовила, а той натомість присвятив їй тепер всесвітньо відому “Місячну сонату”, – розповідає співробітниця Музею історії Дніпра Катерина.

Фасад прикрашають жіночі постаті, гірлянди з квітів, леви, химери, музи й інші елементи, що нагадують про мистецьку атмосферу тогочасного Катеринослава, де відбувалися концерти, вистави та музичні вечори.

Наступна локація – будинок Берко Штейна на перетині проспекту Яворницького і вулиці Олеся Гончара. Це триповерхова споруда кінця XIX століття, зведена купцем Берко або Борисом Штейном. Колись тут можна було орендувати квартири від двох до п’яти кімнат.

“Будівля вражає декором: гномики з кирками, жіночі голови римських матрон, маскарони, леви, сатири й химеричні істоти прикрашають фасад. Їх вважали оберегами від злих духів. Згідно з легендою, Штейн міг бути масоном, а за фігурами гномів нібито ховається схованка з картою підземних ходів, що ведуть до Потьомкінського саду (нині – парк Шевченка). Хоча це лише міська легенда, вона додає будівлі шарму та таємничості”, – додає Катерина.

У парку Шевченка, біля Палацу студентів, з 1970-х років лежить сталевий лев – символ сили, мудрості й студентського щастя. Кажуть, якщо потерти йому лапу або ніс перед іспитом – обов’язково отримаєш “щасливий білет”. Звіра створив у 1976 році видатний дніпровський митець Юрій Павлов, також автор скульптури “Музи” біля Дніпропетровського академічного театру опери та балету.

“Раніше, у 1950-60-х роках, в іншій частині парку стояла ще одна скульптура лева – той забивав кабана. Але саме “студентський” лев став частиною колективної пам’яті кількох поколінь”, – розповідає Катерина.

Один із наймолодших, але водночас знакових символів міста – це штучний водоспад “Ревучий”, відкритий у 2013 році біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Це єдиний в Україні штучний водограй, який нагадує про славнозвісні дніпрові пороги, зокрема Кодацький, що починався саме в межах старого Катеринослава.

“У Каневі Шевченко похований біля тихої води, тоді як тут, у Дніпрі, поруч із ревучою стихією, його заповіт, наче, втілено в життя — тут він і бачить, і чує, як “реве ревучий Дніпро”, – додає Катерина.

Краєзнавство – це не лише вивчення фактів, а й відчуття духу міста, занурення в його атмосферу, пошук відповідей у віконницях старих будинків і деталях барельєфів. Місто змінюється, росте, оновлюється, але справжні цінності – у тому, що залишилось від предків. У легендах, що передаються з покоління в покоління. У символах, які досі оберігають свої будинки. У леві, що приносить удачу. І в “Ревучому”, який знову і знову нагадує: ми маємо глибоке і сильне коріння.

Раніше ми писали, на які цікаві екскурсії запрошують дніпрян влітку.

Також ми писали, у Дніпрі та області набирає популярності фермерський туризм