Skip to content

ЕКСКЛЮЗИВ Житлова черга: як у Дніпрі вчителі отримують квартири під час війни

Логуш Ірина

Вчительки Юлія Кіт та Тетяна Яценко, які приїхали наприкінці 80-х років до Дніпра з Полтавщини та Донеччини, чекали на власне житло майже 30 років. Їх поставили у квартирну чергу та заселили до будівлі дитячого садочку у Придніпровську із загальною кухнею та спільним санвузлом. За той час, поки вчителі чекали, у них народилися діти, почалася війна й здавалося, що надії на власне житло вже немає. Як особисте звернення до мера Дніпра Бориса Філатова змінило їхнє життя — в історіях про терпіння, гідність та надію від «Наше місто». 

Довгий шлях до власного житла: історія Юлії Кіт

Юлія Кіт приїхала до Дніпра з Полтавської області у 1986 році. Молодим спеціалістом, як це було заведено, її поставили на квартирний облік. Проте мрія про власне житло залишалася недосяжною впродовж понад 30 років.

Вчителька початкових класів Юлія Кіт отримала власну квартиру через понад 30 років очікування. Фото Володимира Федорищева 

Спочатку Юлія мешкала у старій будівлі дитячого садочка, яка слугувала гуртожитком для вчителів. Умови там були непрості: загальна кухня, санвузол та відсутність можливості приватизації. Час минав, а питання житла не вирішувалося. Навіть перебуваючи у пільговій черзі, Юлія не бачила прогресу.

«Учні хотіли у гості, але мені було соромно»: історія Тетяни Яценко

Тетяна Яценко, вчителька математики старших класів гімназії №136, приїхала до Дніпра з Донецької області у 16 років, і з того часу присвятила місту все своє життя. Пропрацювавши у школі 25 років, вона також мріяла про власне житло. Як і Юлія, Тетяна жила у старому корпусі дитячого садочка у Придніпровську.

Вчителька математики Тетяна Яценко приїхала до Дніпра з Донеччини. Фото Володимира Федорищева

Вона також згадує, що умови у гуртожитку були спартанськими: сім родин ділили спільні кухню, душ та туалет. На початку разом з ними жили комендант та прибиральниця, але через рік вони поїхали, і педагоги залишилися самі підтримувати у будинку порядок.

Вчителів поселили у корпусі дитячого садочка, який неможливо було приватизувати. Фото  Володимира Федорищева

«У кожної родини була окрема кімната. На чотири кімнати один туалет, душ та кухня. Ремонт доводилось робити за власні кошти, адже приміщення не належало до житлового фонду», – розповіла Тетяна Яценко.

Вчителька зізнається, що їй було соромно запросити учнів до себе у гості.

«Мені діти казали: «Можна прийти до вас у гості, поколядувати?» А мені було соромно. Я вчителька, люблю свою роботу, люблю дітей, але через зарплату не могла дозволити собі квартиру», — розповіла Тетяна Яценко.

На кожні чотири родини була спільна ванна кімната та кухня. Фото  Володимира Федорищева

Вона стала на квартирний облік наприкінці 90-х, коли її доньці було лише кілька місяців. Впродовж років вона разом із сусідами час від часу звіряла документи, які надавали їм право на місце у квартирній черзі. Згодом, до повномасштабного вторгнення, педагоги почали отримувати своє житло, але Тетяна та Юлія залишалися у черзі.

Зустріч, яка все змінила

Педагоги з гуртожитку колективно звернулися до мера Дніпра Бориса Філатова з проханням поліпшити їхні житлові умови.

«Мер, дякуємо йому, відгукнувся на наші прохання. Ми неодноразово були на засіданнях у нього, він нас запрошував. Навіть був у нас тут (у корпусі дитячого садочка у Придніпровську – ред.), дивився на наші умови», – розповідає Тетяна Яценко.

У 2024 році сталося те, у що Юлія Кіт вже не вірила. Телефонний дзвінок із житлового департаменту застав її під час уроку.

«Я не повірила, що таке буває. Я вийшла у коридор, сказала, що я дуже рада, що почну одразу збирати всі документи, – згадує емоційний момент вчителька початкової школи. – Тільки завдяки тому, що Борис Альбертович звернув увагу на наше прохання, ми змогли отримати житло. Я дуже вдячна йому та його команді за те, що, попри воєнний стан, він турбується про мешканців нашого міста».

Юлія Кіт почала ремонтувати власну квартиру. Фото Володимира Федорищева

Ключі від квартири у Самарському районі Юлія Володимирівна отримала влітку 2024 року, а восени почала ремонт. Поки що вона ще не переїхала остаточно – потрібен час на облаштування, купівлю меблів та завершення усіх робіт.

«Живу в ремонті, бо все пов’язано з фінансами та з працівниками. Не так зараз просто знайти працівників через те, що багато мобілізованих»,– пояснює реалії сьогодення вчителька.

Мрія Тетяни Яценко здійснилася 20 травня 2025 року, коли вона отримала ордер на однокімнатну квартиру на ж/м Парус-2.

«Квартира потребує ремонту, але це моє. Учні тепер зможуть прийти у гості, і мені не буде соромно», — сказала вчителька математики.

Як працює квартирна черга у Дніпрі

За розподіл житла у Дніпрі відповідає управління обліку, розподілу та приватизації житлового фонду департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради. Його начальниця Наталія Валика підтверджує: ситуація з виділенням квартир складна, але робота триває.

Начальниця управління обліку, розподілу та приватизації житлового фонду департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради Наталія Валика каже, що майже всі педагоги отримали власні квартири. Фото автора

«На обліку при Дніпровській міській раді перебуває близько 10 000 родин, які потребують поліпшення житлових умов. З них — близько 4 000 у першочерговій категорії, і майже 2 000 — у позачерговій», — каже вона.

За словами Наталії Валики, першочергові – це учасники бойових дій, педагогічні працівники, працівники Національної поліції, матері-одиначки та багатодітні сім’ї від трьох до п’яти дітей. А позачергове право мають багатодітні сім’ї від п’яти дітей і більше, діти-сироти, особи з інвалідністю внаслідок війни та сім’ї загиблих військовослужбовців.

Щоб стати на облік, потрібно подати пакет документів до міської ради. Про те, які саме документи потрібні, можна дізнатися за телефоном відділу, який займається квартирним обліком у Дніпрі: 067- 140-04-16.

Головна умова потрапляння у квартирну чергу — це проживання у гуртожитку або забезпеченість житловою площею менше за 6,7 м² житлової площі на особу. Для зняття з обліку надається квартира з нормою 9 м² житлової площі на особу. Наприклад, однокімнатна квартира площею 18 м² підходить для двох осіб однієї статі – матері та дочки.

Черга щорічно перевіряється з 1 жовтня по 31 грудня. Громадяни повідомляють про зміни у майновому стані чи складі родини. В результаті людину можуть зняти з обліку, якщо вона отримала спадщину, купила житло або переїхала.

Житловий фонд формується переважно з відмерлої спадщини (коли людина помирає і не має спадкоємців), адже понад 90% житла у Дніпрі приватизовано, а новобудови зводять приватні забудовники.

У міськраді Дніпра зазначають, що наразі п’ять родин із гуртожитку у Придніпровську вже отримали ордери на нове житло, ще одна родина проходить комісію, і для однієї поки що шукають квартиру.

Ці історії — не лише про квадратні метри. Вони — про вчителів, які щодня віддають себе дітям та не втрачають гідності. І про те, як навіть у складній системі у складні часи не варто  втрачати надію та проявляти ініціативу. Бо саме після того, як вчителі потрапили на прийом до міського голови, коли їхня надія згасала, їх почули та проявили людяність. Зусилля, які здавались марними, стали вирішальними. Це приклад того, як зміни починаються з людей — із їхньої наполегливості, віри та взаємної підтримки.

Категорія: Новини Дніпра, Райони Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня

Позначки: , , , ,

Приєднуйтесь до нас у

Дивіться також:

OSZAR »